СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА №3, 4-Д клас

м. Київ,  2023 рік

 Керівник проєкту: Парасочка-Цьомка Тамара Борисівна

ЗМІСТ

СИВАЧЕНКО АНАСТАСІЯ.. 4

ОСТАПЧУК СВІТЛАНА.. 5

РУЗАНОВА ДОМІНІКА.. 14

ТЕРЕХОВА ВАРВАРА.. 15

АНДРІЙ ОСИПЕНКО.. 19

ТИМОФІЙ ОСИПЕНКО.. 20

МАРІЯ БИЧІХІНА.. 21

НЕСТЕРОВ МАКСИМ.. 21

ПРЕДКО СЕРГІЙ.. 22

ЗАСТАВНЮК ДІАНА.. 24

МАКАРОВ РОМАН.. 25

АГАФОНОВ КИРИЛО.. 26

АНДРОСЮК ДМИТРО.. 27

БОРЩЕВСЬКА МАР’ЯНА.. 28

РАДКЕВИЧ ІВАННА.. 30

ГЛУХЕНЬКА АНАСТАСІЯ.. 32

ДЬОМІНА ДІАНА.. 33

КИРИЛЕНКО ДЕНИС.. 34

ІГНАТОВА ВЕРОНІКА.. 34

ВІВЧАРСЬКА СОФІЯ.. 35

ГЕРАСИМЕНКО ПОЛІНА.. 36

КОЛЯДА АНАСТАСІЯ.. 37

МИХАЙЛЕНКО СНІЖАНА.. 38

Сиваченко Анастасія

ВЕСЕЛЕ НЕБО

Одного разу був похмурий день, діти вийшли на вулицю поглянути на небо. На небі було яскраве, золотисте сонечко, гарні хмаринки. Хтось сказав: «Гарна велика хмаринка, схожа на єдиноріг».

Потім діти подумали грати в гру «Назви хмаринку». Хтось назвав рибку, хтось сонечко, машинку. Так діти і не помітили, що гра затягнулась до самого вечора. Тепер діти знають, чим зайнятись, коли сумно.

Остапчук Світлана

7 років

ХМАРИНКА-МАНДРІВНИЦЯ

Одного разу бабуся сказала Іринці та Єгорчику:

- Сходіть до лісу і назбирайте грибів!

Пішли діти до лісу, аж тут чують чийсь дзвінкий голос:

- Привіт! Озирнулися, а на небі була весела хмаринка. Діти запитали:

- Як звуть тебе? А хмаринка каже: - Мене звати Хмаринка-мандрівниця, а вас як?

- Мене звати Іринка.

- А мене, Єгорчик.

- Куди ви йдете?

- Ми йдемо до лісу, а ти, Хмаринко-мандрівнице, куди летиш?

- Я лечу до своєї подруги, Райдужної Хмаринки. Полетіли зі мною!?

- Полетіли!

Прилетіли вони до хатинки Райдужної Хмаринки, зайшли, а там так затишно і гарно! Сіли діти на диван та почали пити чай з цукерками, а Райдужна Хмаринка розповідала свої цікаві історії. Стрілки годинника, що висів на стіні, показували, що час нестримно летів і треба було вже повертатися. Іринка та Єгорчик подякували Райдужній Хмаринці за гостинність і з Хмаринкою-мандрівницею полетіли до лісу. Подорож була цікавою, незвичайною і незабутньою!

Діти зістрибнули з пухкої хмаринки на лісову галявину, теж подякували їй і побігли збирати гриби. Назбирали повні кошики і задоволені пішли додому. Там вони розповіли про свої пригоди бабусі. Повірила вона їхнім розказням, чи ні, невідомо.  Але дітки точно знали, що сьогодні у них з’явилися нові чудові друзі.

Ось і кінець цієї цікавої історії.

Остапчук Світлана

7 років

СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

На небі жив сонячний зайчик, який дуже полюбляв стрибати по хмаринкам і коли він по ним стрибав, то ішов дощик. Але неподалік, в темному лісі жив чаклун, який захотів спіймати цього зайчика, бо цей чаклун був злий. Він зробив такий механізм, щоб спіймати його зайчика, бо в цього зайчика в серці була сонячна сила, яку цей чаклун міг забрати собі, якщо він би впіймав зайчика. Коли він цей механізм вивів із лісу і поставив на вулиці, то на вулиці було сонечко і тоді цей механізм не спіймав би зайчика, а тільки зібрав всі сонячні промені, тому чаклун поставив цей механізм в лісі, але зайчик по хмаринкам стрибав дуже швидко і чаклун його не зміг спіймати. Але сонячний зайчик не знав, що чаклун хоче його спіймати. Ще в цього чаклуна були різні рідини, з яких він міг би зробити робота, але йому бракувало двох інгредієнтів, це була водичка і хмарки. Та потім чаклун зрозумів, що якщо зайчик стрибає по хмаринкам із дощиком і він його не може спіймати, то він може забрати ці хмаринки. Тому чаклун дочекався поки зайчик піде додому і коли зайчик пішов додому, то чаклун забрав ці хмаринки, а на другий день, коли зайчик знову прийшов пострибати на хмаринках, то їх вже там не було. І він сумний повернувся додому, а чаклун тим часом зробив робота і він йому сказав: - Полети на небо, спіймай сонячного зайчика і приведи його до мене. Робот вийшов із лісу та полетів на небо. Коли він підлетів до тієї хмаринки, на якій стояла хатка цього сонячного зайчика і зазирнув у віконечко, то він там побачив такого милого, такого красивого та такого пушистого зайчика, що роботу вже не захотілося його ловити і робот сам перетворився на схожого зайчика, а потім він постукав у двері: тук-тук! Зайчик відкрив і робот йому сказав: - Я знаю, що ти дуже полюбляєш стрибати по хмаринкам і я знаю, де їх можна знайти. Вони взялися за лапки і по хмаринкам, мов по сходинкам пострибали на землю і пішли до чаклуна. Коли чаклун тільки побачив цього сонячного зайчика, він сам перетворився на схожого такого зайчика і став добрим. І потім він із цього робота знову зробив свої рідини і знову зробив ті хмаринки, на яких стрибав сонячний зайчик і потім вони ніколи не сварилися і були хорошими друзями.

Остапчук Світлана

8 років

ПРИГОДИ В ЗООПАРКУ

Жили були в зоопарку лев, мавпочка та зебра, вони були друзями. Але жилося їм там не дуже добре, бо їм хотілося б жити на волі, а не в тісних вол’єрах. Одного разу друзі зібралися у вол’єрі лева, бо його вол’єр був найбільший. Вони почали розмовляти про різні забавки: хто вище стрибне, хто довше протримається не кліпаючи очима, хто найбільше розсмішить друзів тощо. Але наступного ранку трапилася несподіванка: «Всі звірі пропали!» - кричала розгублена директорка. В зоопарку залишилися тільки друзі, вони знали, що робити. Вони відпросилися в працівників зоопарку, щоб розшукати всіх звірів. Спочатку вони пройшлися містом, але нічого підозрілого не побачили, а потім, на перехресті, вони помітили дуже велику вантажівку, яка трусилася й з неї лунали крики та стогін. Друзі швидко підбігли до вантажівки й розділилися. Зебра пішла до кабіни водія, щоб переконатися в тому, що там нікого немає. Тим часом лев та мавпочка відкрили кузов, звірі вибігли з кузова вантажівки й хто засичав з переляку, хто закричав. Друзі заспокоїли звірів, розповіли про все й пішли до зоопарку. Тим часом директорка ще більше розхвилювалася, але коли вона побачила друзів разом з усіма тваринами, які йдуть до зоопарку, дуже зраділа! А коли всіх звірів розвели по вол’єрах, то лева, мавпочку та зебру оголосили вільними, але не в тому сенсі, що вони будуть безхатьками, а в тому, що їм виділять велике місце біля зоопарку для їхнього проживання. А ще їм будуть приносити безкоштовну їжу. І з того часу вже звірів ніхто не викрадав і друзям також там жилося дуже добре, бо вони ж дуже хотіли жити на волі. Ой, точно забула вам ще одне сказати: звірі в зоопарку й досі дарують подарунки друзям за те, що вони їх виручили з такої біди.

Остапчук Світлана

9 років

ЧАРІВНА КРАЇНА ФЕЙ

Є на світі чарівна країна фей і як зазвичай у кожної країни є свої володарі. У короля і королеви цієї країни було 2 прекрасні дочки. Одну з них звали Світлота. Її крильця мали приємно світло-сірий колір. Носила вона зазвичай світлі сукні. Вона була дуже розумна, доброзичлива, любила всім допомагати та працювати. В неї була сестричка на ім’я Темнота. І було в неї все навпаки. Крильця в неї були темно-сірого кольору і носила вона одяг дуже темних кольорів. Вона була дуже зла, вередлива, лінива, всім завжди докучала та вважала, що лише її думка правильна. Всі в країні від неї страждали, а особливо тваринки, над якими вона знущалася.

І існував в цій країни закон, що феям ніколи не можна виходити заміж раніше 15 років. Дві маленькі феї чекали цього довгоочікуваного дня. І за традицією, в цей день всі бажаючі одружитися хлопці, яким виповнилося 20 років, мають підійти до дверей палацу та вишикуватися в шеренгу.

І ось цей день настав. Оскільки в палаці було дві п’ятнадцятирічні принцеси, то обирати нареченого Світлоті призначили на ранок, а Темноті на вечір.

Світлота зранку вийшла на ганок та побачила довжелезну шеренгу з молодих красенів. Обрала вона хлопця на ім’я Південь.

Ось і настав час Темноті обирати свого нареченого. Коли вона вийшла з палацу, то побачила, що перед дверима стоїть лише один старий дідуган. Вона розсердилася та з вереском побігла до кімнати, в якій відпочивали її батьки.

Що за неподобство?! Де всі наречені? Чому до Світлоти їх зібралося так багато, а до мене прийшов лише один якийсь старий дід?! – заверещала Темнота.

Батьки почали її заспокоювати та пояснювати, що вони непричетні.

          Ще в цій країні існує інший дуже суворий закон і, якщо його не дотримуватися, то можна понести смертну кару.

          Але у Темноти не було вибору, тому їй прийшлося обирати цього діда. Але через те, що вона погано вчилася в школі, вона не знала, що існує такий закон і він розповідав про те, що якщо у нареченої є крила, то у нареченого їх не має бути та навпаки. А її наречений, тобто цей дід мав крила і вона, як ви вже знаєте, їх мала теж.

          І ось прийшов час гуляти весілля Світлоти. Це був прекрасний день. Він запам’ятався всім надовго.

          А тут вже й весілля Темноти наближається. І коли тільки вона з нареченим вийшла на площу, то повсюди зразу почувся обурений гамір. Королева придивилася до молодят і аж жахнулася від однієї думки, яка жахлива кара чекає на її доньку, якщо вона вийде заміж, але вже було пізно. Вони поставили свої підписи на згоду про одруження. Король не був настільки добрим, як його дружина. Він до всього ставився серйозно й жорстоко. Він зразу ж помітив крила в нареченого та звернувся до стражі і наказав їх кинути до в’язниці. Це була найстрашніша в’язниця всієї країни. Ту в’язницю всі завжди боялися. В ній була ціла зграя великих безжальних пацюків та багато-багато різних жахливих небезпек…

Відтоді в країні фей запанував мир і всі мешканці чарівної країни почали жити щасливо.

Рузанова Домініка

ХМАРИНКА МАНДРІВНИЦЯ

Жила була на небі хмаринка-метелик. У неї була подруга - хмаринка-кошенятко. Вони літали на сонячному небі і раптово подув вітерець. Через кілька хвилин подружки перетворились на інші тваринки.

Терехова Варвара

Жовтень 2022

ОСІНЬ

Як зник останній промінь сонця,

Знялись у небо журавлі,

І заглядають у віконце,

Останні осені листки

* * * * *

СИЛА КОХАННЯ

Падають із неба білі квіти,

А ми бавимось як діти,

Промінь світла упав на нас,

Вже час, для кохання час.

Бурульки розбудили почуття,

Час нам разом відійти у небуття,

Та кохання повертає життя

Повертаюся у світ цей я

Наша любов поверне нам силу

Ми разом янголів знайдем,

І розмови тут ні до чого,

До мети ми разом йдем!

ГЕРОЙ

На війну пішов герой

А дівчина за ним плаче:

- Що ж робити нам з тобой?

Зі сльозами йому каже.

Далі все пішло не дуже

Одного разу зник зв’язок

Дівчина не їсти не спати не може

Мабуть, пав в одній з пасток.

Та раптом з’явився сигнал

І повідомлення ледь мерехтить:

Я повертаюсь, живий

І серце завмерло на мить!

* * * * *

БЛАГОСЛОВЕННЯ

У весняному садочку,

Прогулювалась пара молода

Обіймалась, цілувалась

Кохання міцне плела.

А на гілці голубки,

Посварились, подрались

Їх та пара надихнула

й вони знову обнялись

Їх з небес побачили

Янголи чарівні

Благословили молодих на любов

Вдячні духам безмежно вони

* * * * *

КВІТУЧА КРАЇНА

Україна – багата країна

Нащадкам лишаю цей заповіт

І розповідаю про всі ті багатства

Що проводять нашу країну у світ

Лише подивіться на всі ці скарби:

На всі ці поля і ліси,

Почуйте як в лісі співають пташки

В зеленій гущавині шарудять їжачки

І як прикрашає нашу країну

Квітуча червона калина!

Усі слова, вони мене вражають

Я знаю їх, вони знають мене

Проте в повітрі всі вони літають,

Лиш руку простягну, усіх враз розмете.

Ніяка сила їх не переловить,

Ніяким людям їх не упіймать,

І правда є одна простая,

Слова – не те, чим можна управлять

Андрій Осипенко

ХМАРИНКА МАНДРІВНИЦЯ

Одного літнього ранку Петрик лежав на травичці і замріяно дивився на небо. Аж раптом на небі з’явилась невеличка сіра хмаринка.

Спочатку вона була схожа на бегемота, потім на великого крокодила і нарешті перетворилась на кумедну мавпочку.

Мавпочка посміхнулась і Петрик від здивування відкрив рота і на хвильку заплющив очі. А коли він знову їх розплющив, то небо було блакитне і чисте.

Мабуть, наснилось, подумав Петрик. Такий чудовий був сон.

Тимофій Осипенко

ХМАРИНКА МАНДРІВНИЦЯ

Жила собі на небі маленька і весела хмаринка. А звали її Веселинка. Пропливала вона над лісом і побачила на галявині  маленького сірого зайчика. Веселинка насупила бровки і давай поливати зайчика рясним дощем. Зайчик злякався і сховався під кущем ліщини.

Сидить він під кущиком і дощик на нього не капає. Крапельки дощику падали на листочки, а потім тихенько стікали на зелену травичку. А Веселинка засміялась і полетіла далі. Дощик скінчився і Зайчик визирнув зі  своєї схованки.

На небі знову з’явилось ласкаве сонечко. Воно весело посміхалось і сипало  на землю яскраві лучики. Сонячні зайчики стрибали і веселились.

А наша Веселинка за великим пагорбом знову насупила бровки і рясно поливала дощиком зелені луки і пшеничні поля.  Така вона трудівниця.

Марія Бичіхіна

8 років

ХМАРИНКА МАНДРІВНИЦЯ

По небу пливла біла хмаринка. Вона пливла над лісами, полями і зупинилась біля садочка, де гуляли діти. Вони почали вигадувати, на що вона схожа. Маленькій хмаринці було весело гратися з дітками і вона змінювала свою форму, так вони грались до вечора, але вже час було прощатися.

Хмарка пообіцяла, що скоро повернеться до них.

Нестеров Максим

7 років

ХМАРИНКА МАНДРІВНИЦЯ

Одного разу я пішов на вулицю гуляти. Ліг на травичку і почав дивитись на хмарки.  Одна хмаринка була схожа на Кошеня. Вона мені посміхнулася і дала веселкове морозиво. А потім полетіла далі тішити інших дітей.

Предко Сергій

9 років

ВЕРБОВІ СЕРЕЖКИ

Одного разу сестрички Оля і Катруся йшли стежкою яру. Зустріли вони березу, а біля берези стояла верба. Верба й говорить до них

Я давно чекала Вас. Хотіла подарувати Вам сережки. Не відмовляйтесь, прошу.

Добре, - сказали дівчинки.

Дівчата взяли подарунок і пішли додому. Пройшли вони половину шляху і втомились. Сіли відпочити, але раптом побачили вовків, злякались, що бігти немає куди , ніде сховатись їм. Оля підскочила і в серцях крикнула

-Йдіть звідси, чого прийшли.

А коли закричала, то кинула в бік вовчої зграї вербову сережку.

Диво…Вовки скупчились, повернули в інший бік і побігли геть.

Дівочій радості не було меж. Поспішили дівчата додому. Переживали, що їх братик Михайлик вже давно чекає на них. Але коли сестрички підійшли додому, то відчули запах диму і злякались за братика. Згодом вони побачили, що горить вогонь навколо рідного дому, а Михайлик розгублено виглядає у віконечко. Сплеснула руками Катруся і впала вербова сережка на землю, а Катерина закричала

Зупинись, вогонь! Прошу! Брата я спасти хочу!

Диво…Пішов сильний дощ, вогонь припинився, сестри зайшли до рідної хати і обійняли переляканого Михайлика.

Потім діти заспокоїлись, випили теплий чай і пригадали все, що з ними сталось.  Вони зрозуміли, що чарівна верба врятувала життя і їм, і братику. Оля, Катруся і Михайлик швиденько зібрались і пішли віддячити вербі за допомогу. Діти низько вклонились своїй чарівній помічниці.

Дякуємо тобі, Вербо!!!

 Заставнюк Діана

СОБАЧКА ДАРСІ

Якось собачка Дарсі вийшла погуляти у двір і побачила дерево. Коли вона підійшла до нього, дерево заговорило: «Привіт,  Дарсі!»  Дарсі була хоробра і не злякалась, а запитала: «Дерево, Дерево – у тебе є горішки, чи грибочки?»  Дерево відповіло: «Грибочки пошукай під листям, а горішки попроси у білочки, вона живе у моєму дуплі». 

Дарсі побігала кругом дерева і знайшла 10 грибочків. Потім вона позвала білочку і каже: «Білочка подаруй мені, будь-ласка, трішки горішків». Білочка була щедра і пригостила Дарсі горішками.

Підійшов до Дарсі рудий кіт Мурчик та питає: «З ким це ти говориш?» Дарсі відповіла: «З Деревом та Білочкою.»  Кіт не повірив та засміявся. Та ось Дерево питає: «А що тобі, Мурчику, хочеться?» Кіт злякався та втік. А Дарсі, Білочка та Дерево ще довго сміялися з нього.

Макаров Роман

ПРИГОДИ ДІВЧАТОК

Дівчатка побігли до річки. Там вони побачили човен, а у човні був Альбен, він запросив їх на свій човен. Дівчатка залізли у човен і попливли по річці. Човен зупинився і дівчатка вибралися з човна. Вони вирішували, куди йти далі і придумали - до своєї маленької хатинки біля озера Понекап.

На озері плавали качки. Дівчатка їх нагодували хлібом і побігли далі. По дорозі до дому вони ще назбирали вишень.

ХМАРИНКА МАНДРІВНИЦЯ

Над океаном стояла дуже спекотна погода. Він випаровувався і з’явилась хмара. Вітерець поніс хмарку до материка. Пролітаючи над горами, полями, містами хмара почала танути і з неї почав накрапувати дощ. Дощ поливав сади, лани, а деколи, навіть, допомагав гасити пожежі.

 Агафонов Кирило 

ПРИРОДА

Природа дуже гарна та різноманітна. У лісах є рослини, тварини, комахи.

Одного разу я пішов у ліс, за грибами. Я збирав гриби, гуляв, дихав свіжим повітрям, все було добре, але я заблукав! Почав шукати дорогу звідки я прийшов, але не знайшов. У мене був телефон на якому був компас, та у лісі не було зв'язку. Я знав один метод - орієнтуватися по моху. Мох завжди росте тільки на північ.

Походив ще трішки я, знайшов дорогу до дому і сказав собі: - Більше я у ліс без компасу не ходжу!

Андросюк Дмитро

ДВІ ПОДРУГИ

Росли біля хати яблуня та береза. Дружили вони з самого дитинства. Одного дня вони почали сперечатися – хто з них гарніше і корисніше. 

Яблуня каже: - Я на весні  квітну запашним цвітом, який літом перетвориться на смачні і корисні плоди. Мої яблука смакують і людям і тваринам. А ти що?

Береза їй відповідає: - Я струнка, білокора, золотокоса з витонченими сережками на весні. Мої прикраси люди використовують для виготовлення ліків, діти з ними граються. На весні я даю людям цілющий та смачний березовий сік. Я також корисна.

Вони довго сперечалися, аж раптом до них підлетів горобець. Він почув їх суперечку й каже: - Дівчата! Ви обидві гарні та корисні. Обидві приносите користь та радуєте око, але кожна  по своєму.

Замислилися дерева над його словами та зрозуміли, що нема чого їм ділити та сперечатися. Обнялися вони своїми довгими гілочками і помирилися.

Так далі і ростуть поруч дві найкращі подруги – береза та яблуня. Кожна гарна та кожна корисна по своєму!

š›š›š›š›š›š›š›š›

Борщевська Мар’яна

ХМАРИНКА МАНДРІВНИЦЯ

Жила колись у Лондоні хмаринка. Та була в неї велика-велика сім’я. З дитинства їй здавалося, що її рідний дім немає нічого особливого й надзвичайного. Та вона мріяла покинути свій дім і полетіти у далеку мандрівку й побачити багато нового і цікавого. Та коли вона виросла все ж таки полетіла мандрувати.

Спершу вона відправилась у пустелю. Там вона побачила верблюдів, які їли кактуси під палаючим сонцем. Для неї там все було таким новим. Вона літала і літала та не побачила нічого крім верблюдів, кактусів та пекучого сонця, але вона не звертала на це увагу. Поки їй не захотілося пити - їй хотілося пити все більше і більше, та води ніде не було, їй стало дуже  спекотно. Та від цього вона полетіла далеко-далеко, куди очі дивились та не помітила, як прилетіла на південний полюс там вона і остудилася.

Їй дуже сподобався південний полюс, для неї він був особливим і незвичайним. Все навкруги було вкритим білим снігом, він дуже гарно відблискував південне сяйво. Також вона побачила пінгвінів, вони були дуже смішними, та незабаром їй стало дуже-дуже холодно. І вона згадала Лондон і вирішила повернутися назад. 

І прилетівши в своє рідне місто, вона побачила те, чого не бачила раніше, вона дивилася на все іншим поглядом. Навіть біґ-бен, який вона бачила кожен день, коли жила в Лондоні, здавався їй незвичайним. Та що там, невелика споруда чи будинок здавались їй гарними й особливими, тож вона вирішила мандрувати по своєму рідному місту та країні.

І все що вона бачила здавалось їй особливим і дуже цікавим...

Радкевич Іванна

ЧАРІВНИЙ КРОЛИК ТОББІ

Одного разу народився кролик Тоббі, він гуляв у лісі і зустрів дівчинку Соню. Він закохався в неї. Вона була дуже красивою та доброю. Очі в неї були дуже гарні. 

Коли побачила Соня кролика, він їй сподобався. Він був гарний, пухнастий й дуже милий. Вона підійшла до нього і посміхнулася, взяла його до рук та приласкала. Потім вона вирішила забрати його до дому. Коли вони прийшли, Соня показала кролика мамі і тату. Вони були здивовані, але дозволили його залишити. Дівчинка Соня з ним гралася. 

Але одного разу їй наснилося, що цей кролик розмовляє та виконує побажання. Потім Соня підійшла до кролика та заговорила з ним. Але він мовчав і тільки через деякий час заговорив. Соня була здивована цим, але нікому цього не розповіла. Вона дуже любила грати з кроликом та розмовляти з ним. Він її розумів та розповідав різні історії.  Він замінив їй друзів. Вона його вчила писати, читати і обчислювати. Але через деякий час він пропав.

Соня з батьками його шукали, але не знайшли. Соня дуже сумувала. Потім вона згадала, що кролик говорив про своє таємне місце. Вона одразу пішла туди і дуже сподівалася, що кролик буде в тому місці. Коли вона дісталася до того місця, то вона побачила на столі лист. Там було написано, що він поїхав до матусі в Англію. Через деякий час він до неї приїде.Соні було сумно, що кролик поїхав в Англію. Але було радісно, що він у безпеці. Вона часто згадувала його. Пройшов час і він раптом приїхав. Соня була дуже рада. По її щоці котилися краплі сліз радості!

Потім вони розповили батькам, що кролик розмовляє. Батьки були дуже здивовані. І всі були щасливі.

Глухенька Анастасія

СОН ВІТАЛІНИ

Якось рано вранці діти вирішили піти в ліс. Коли вони вийшли на вулицю, там не було їхньої подруги - Віталіни. Вони вирішили піти до неї через іншу сторону лісу. Там було так гарно, начебто вони потрапили в казку: діти побачили єдинорога, крилатого оленя та малесенького хом’ячка. Але вони заблукали в лісі.

Коли дітлахи побачили велике дерево, а під ним маленьку фею, вона вивела їх з лісу. Коли вони дійшли до будинку Віталіни, подзвонили в дзвінок. Вона прокинулася - це був її дивовижний сон.

 Дьоміна Діана

ДВІ ДІВЧИНКИ  I ВЕРБА

 Якось дві дівчинки, Іванка та Марина, пішли в ліс. Біля лісу верба стоїть плаче. Маринка питає: чому ти вербонько плачеш ? Верба каже: як мені не плакати, я ж сохну бо дощ не йде! Іванка питає: a де знайти дощ? За отим схилом, дощ там днями йде, попросіть його полити мене – бідну, засохшу вербу . Добре, попросимо його полити тебе. І вони стрімголов побігли, щоб верба не засохла. Дощ полив її, верба була сильно вдячна двом дівчатам і подарувала їм свої сережки.

ХМАРИНКА МАНДРІВНИЦЯ

Хмаринка мандрувала по небу. Вона Зустріла сонечко, яке попросило у хмаринки дощику.

- А навіщо тобі дощик?– спитала Хмаринка.

А сонечко радісно відповіло:

- Щоб з’явилася веселка та щоб квіти по яскравішали.

- Гаразд! - погодилась хмаринка .

- Але мене потрібно залоскотати! - тоді сонечко випустило свої промінчики, Хмарина засміялася, пішов дощик i в небі з'явилася  Веселка, квіточки зраділи і стали яскравішими.

Кириленко Денис

ЯБЛУНЯ І ГРУША

У сільському саду росла красуня Яблуня. Кожного року вона радувала господарів щедрим врожаєм. На весні цвіла рясно, але ніколи не зазнавалася. Навпаки, була скромною.

А от поруч росла її сусідка Береза, яка на всю місцевість вихвалялась своєю білокорою постаттю. Одним разом пролітала Чарівниця тими місяцями. І почула розмову сусідок. Вирішила провчити чарівниця Берізку. І кора Берези вкрилася чорними плямами. Заплакала  вона . Із її гілочок потекли слізки. Тепер щовесни із берізки тече березовий сік.

š›š›š›š›š›š›š›š›

Ігнатова Вероніка

ВЕЛИКИЙ КІТ

Дівчинка вийшла на подвір’я. Подивилась в небо на хмарки і наче бачить двох хлопчиків, які намагаються дотягнутися до цукерки, яка була на ниточці, за яку смикає величезний кіт.

 Вівчарська Софія

ЧЕРВОНА КВІТКА

 Колись дуже давно у маленькому селі  жили Олеся і Ясик. Жили вони бідно у маленькій хатинці на краю села. Одного разу пішли діти пасти своїх корів. Прийшли вони у поле та аж раптом побачили малу червону квіточку.

-Що це Олесю?

-Точно не знаю, але я читала у книжці, що це мак.

- Мак? – здивовано питає Ясик.

-Олесю! Олесю! Скоріше пішли покажемо мамі з татом!

Прийшли вони додому, а на даху сидить лелека – гарна, велика.

-Олеся! Дивись, яка удача!

-Пішли скоріше!

А лелека бере квітку і відлітає далеко-далеко. З того часу червоні квіти кожного року розквітають по всій землі.

Герасименко Поліна

ПРИГОДИ ГУСЯ ПЕТРА

Якось маленький гусак Петрик гуляв у полі зі своїми родичами і двома коровами. І йому на очі попалася лисиця, він підійшов до неї, а лисиця як візьме Петрика за лапку, як побіжить  з Петриком у зубах.

Маленькій Петрик почав плакати йому було дуже лячно. Принесла  Петрика лисичка до своєї нірки. А Петрик почав кричати «Допоможіть, мене лисиця викрала!»

Інші гуси побачили, що Петрика нема і пішли на пошуки. Вони почули, як Петрик кричить, пішли на його голос. Родичі знайшли Петрика, схопили його і побігли з усіх ніг.

Відтоді Петрик ніколи не бігає сам.

Коляда Анастасія

КАЗКА ПРО КОРОЛЯ ПУХНАСТИКА

Був на світи будинок, в ньому жив кіт, його звали Пухнастик. Одного разу йому приснився сон та він проснувся в іншій кімнаті. Дуже злякався котик, але потім зайшла кішка й каже:

– Доброго ранку, король Пухнастику, що будете – чай чи каву?

–      Я король?

Кішка подивилася на нього і каже:

– З вами все гаразд? Ви якийсь дивний.

– Я…я буду каву.

– Добре! – посміхаючись, сказала кішка та вийшла з дивної кімнати. Пухнастик ще полежав і встав, та й сказав:

– Все, якщо я король, я подивлюсь на свій казковий замок!

Його зустріли слуги і кажуть:

– Король Пухнастику, погляньте на свою нову тронну залу!

Пухнастика провели до великої кімнати

– Це аж вдвічі більше мого будинку!

– Ваша величносте, це ж і є ваш дім.

– Ой, вибачте, не те сказав, – посміхнувся котик.

Сів Пухнастик на трон, розмовляв зі своїми слугами. В дверях з’явилася кішка:

– Ваша кава!

І раптом він проснувся.

– Як я хочу ще заснути! – наш король випиває теплу чорну каву…

š›š›š›š›š›š›š›š›

Михайленко Сніжана

КОРОЛЬ І ТРИ ДОНЬКИ

  Жив-був Король і у нього були три доньки:  першу, старшу доньку звали Каріна, середню доньку звали Юля, ну а третю, молодшу доньку звали Марія. І колись Каріна пішла без дозволу на дискотеку вночі. Марія проснулася і побачила, що Каріна пішла, а куди не знала, та й прослідкувала за сестрою. Зрозуміла вона, що Каріна без дозволу на дискотеку пришла, дуже захотіла теж на дискотеку, підійшла і попросила свою старшу сестру. Каріна дуже злякалася, що її молодша сестра пішла з нею разом:

– Іди додому, Марія!

– Якщо ти мене не пустиш, то я розкажу все батькам, - відповіла Марія.

Каріна злякалася, що її молодша сестра все розкаже і батьки більше ніколи не пустять на дискотеку. Тому вона дозволила Марії піти з нею на дискотеку. Але за однієї умови:

– Ти, Маріє, будеш себе гарно поводити там!

– Добре, Каріно!

Каріна зустрілася зі своїми друзями та вони почали гуляти. Та молодшій сестрі не сподобалося, що Каріна гуляла тільки зі своїми друзями. Тоді вона образилася і пішла з дискотеки додому, та й розповіла батькам про свою старшу сестру, що вона не гуляла з нею на дискотеці. Ще Марія розповіла, що вона пішла вночі на дискотеку без дозволу, поки всі спали. Батьки, почувши це, здивувалися та розізлилися на  Каріну. Каріна, нагулявшись, пішла з дискотеки додому аж на світанку. Її чекали розлючені батьки. Каріна пішла лягати спати, бо вона не спала всю ніч, а батьки зайшли до неї в кімнату розлючені, розбудили і насварили її та сказали, що вона більше не піде на дискотеку вночі. Каріна зажурилася від такої новини. Та вона не зрозуміла своєї помилки і розсердилася на свою сестру, тож більше вона її не брала з собою.

Середня сестра любила проводити час зі старшою сестрою. Коли Каріна, наступної ночі вирішила піти на дискотеку, попри заборону батьків, Юля її відмовила від цього. Бо наслідки могли бути поганими. Каріна спочатку не хотіла відмовлятися від дискотеки, але все ж послухала свою середню сестру.

Наступного ранку батьки побачили, що Каріна була вдома і нікуди не втікала, бо вони встановили камери без її відому. Тож вони вирішили пробачити доньку, так як вона залишилася дома і зрозуміла свою помилку. Вони дозволили їй піти на дискотеку, але тільки разом зі своїми сестрами.

Вони дуже гарно погуляли на дискотеці. Каріна зрозуміла, що гуляти самій – сумно, та ще й небезпечно.

– А коли ми всі разом – нам весело та безпечно!

Каріна та Марія зрозуміли свої помилки та помирилися. Жили вони дружно та завжди гуляли разом.

     STEM – проєкт  учнів  4 – Д класу

Матеріали для проєкту збирали 4 роки. Діти самостійно складали тексти у різних літературних жанрах. Самі редагували, самі друкували у програмі Word та створювали ілюстрації у PowerPoint. Дітки працювали завзято та творчо.

Залишаємо збірку творів на згадку про нас для самих себе у майбутньому та для прийдешніх поколінь.

Керівник проєкту:  ПАРАСОЧКА-ЦЬОМКА Т.Б.

Координатори проєкту: МЕДИНСЬКА Т.М.

                                          ВОЛОВИК І.К.

І що нашу Мрію не спалити!
Тож нехай новий 2023 стане роком справедливості і звершень! Хай Бог

Автори: Аріфов Азіз, Алещенко Денис, Василенко Юлія, Войцехівська Маргарита, Гончар Анна, Гриценко Георгій, Зінченко Єва, Коссе Микита, Костюк Поліна, Людвиченко Євген, Малишенко Маргарита, Мединський Кирил, Михайлова Аліса, Міняйло Марія, Мудрук Софія, Осіпова Дарина, Репій Вероніка, Ріжко Вікторія, Скорик Віктор, Слесаренко Валерія

Керівник проєкту: Парасочка Тамара Борисівна

4-Д клас (2018-2019 н.р.)

Повний текст збірки читайте ТУТ

Кононенко Марія, учениця 7-Г класу, надзвичайно талановита, творча дівчинка, активна учасниця і переможниця олімпіад та конкурсів. У Марійки яскрава фантазія, яку вона втілює у своїх захопленнях - малюванні, оригамі, бісероплетінні, вишиванні, виготовленні мотанок та виробів з фетру, квітникарстві.  А щоб вдосконалити художню майстернісь, Марія навчається у художній школі. Тому усім своїм рідним та друзям робить чудові подарунки власноруч.

Впродовж 5 років Марійка є учасницею народного вокально-хореографічного ансамблю "Зернятко", у якому із великим задоволенням вивчає українські народні танці і пісні.

Як справжня творча особистість Марійка тонко відчуває поезію і сама любить писати вірші.

Ось деякі з них.

Бережков Олександр, учень 5-А класу - хлопчик з величезним колом інтересів та досягнень. Сашко з 4-х років  займається тхеквондо і вже захистив  зелений пасок. Сашко – активний футболіст, капітан футбольної команди «Fresh Football», кращий гравець Green Park FootballFest 2019, кращий бомбардир Чемпіонату Києва з футзалу серед дітей 2011 р.н. (сезон 2019-2020).Крім того, Сашко захоплюється музикою і співами, грою на гітарі, є активним учасником хору і ансамблю хлопчиків «Пан Коцький», який став лауреатом Першої премії міжнародного фестивалю-конкурсу «Зимова фантазія-2019».

Олександр - лауреат ІІ премії III шкільного конкурсу відділу народних інструментів дитячої  музичної школи  №35  м. Києва «Осіннє відлуння»,   лауреат VIII міжнародного фестивалю-конкурсу гітарного мистецтва «ГіТас» ( 28-30 березня 2019 р).

А ще Сашко – талановитий шахіст! Він захистив ІІ шаховий розряд. В чемпіонаті Києва  серед дітей до 8 років   у  2017 році посів  2-5 місце (за коефіцієнтом Бухгольца). А у  шаховому  турнірі «Золота тура», який відбувся у нашій школі у грудні 2019 року, Сашко посів І місце і став кращим з найкращих шахістів школи.   

Денис Алещенко, учень 8-В класу, займається кікбоксінгом з 2015 року. Вже через рік почав брати участь у змаганнях. І 7 квітня 2017 року став чемпіоном України у ваговій категорії до 40 кг.

16 листопада 2019 року взяв  участь у міжнародних змаганнях – чемпіонаті Європи (Німеччина, м.  Вюрцбург). За результатами змагань Денис посів  1 місце у категорії «лайт-контакт»  і 2 місце  за правилами К-1 у спарингу  у ваговій категорії до 45 кг. За перше місце отримав чемпіонський пояс, а за друге - срібну медаль.

Зараз в арсеналі Дениса налічується майже 20 медалей.

Учениця 4-Д класу, Борщевська Мар'яна, займається вокальним співом у гуртку "Райдуга". Бере активну участь у вокальних фестивалях і конкурсах українського  і міжнародного рівнів,  на яких неодноразово ставала лауреатом 1-3 ступенів.

Поліночка Герасименко, учениця 4-Д класу, є учасницею танцювального колективу «TANDEM dance studio». За три роки занять у студії вона пройшла неймовірний шлях від перших невпевнених до майстерних виступів на великих сценах всієї України!

«Зіркафест», «Квіти України», «Таланти 21 століття», «Super star fest», «Synergy fest», «Ukranian dance cup», Міжнародний фестиваль мистецтв «Столиця запрошує» на кубок Європи - ось лише неповний перелік міжнародних змагань та фестивалів, у яких брала участь Поліна у складі гурту «TANDEM»! Із останніх вагомих здобутків – призове Перше місце, вже у вищій лізі, гурт «TANDEM» отримав на міжнародному фестивалі «Dance Revolution», що проходив у листопаді 2019 року в м. Чернівці. «Дуже смачно!», «Дощик», «Казково» - ось ці зіркові композиції, які побачили Київ, Одеса, Миргород, Чернівці. У кожній з цих постановок Поліночка втілювала абсолютно різні, неймовірні та яскраві образи! Всі ці здобутки – це результат наполегливої праці та важких, майже щоденних тренувань!

Куровська Аня, учениця 9-А класу,  має цікаве захоплення – професійне розведення собак породи вельш-коргі-пембрук. Аня зі своїми улюбленцями завоювали чимало перемог на національних та міжнародних виставках собак.

Лісовська Вероніка, учениця 9-Б класу, захоплюється танцями.   Вероніка має чимало досягнень - це перемоги у конкурсах "Україна - це ти!",  "KYIV ART TIME", "COLOR DANCE", Міжнародному мистецькому фестивалі-конкурсі "Соняшник" (Туреччина, липень 2021) та у багатьох інших конкурсах зі своїми сольними номерами "Сон", "Жити моментом" і "Знайомство з планетою Земля".

Марія Лучицька, учениця 9-А класу, захоплюється сучасними танцями     і  балетом. Танцювальний колектив, учасницею якого є Марія - володар 4 Гран-прі та призових місць на всеукраїнських та міських танцювальних конкурсах.

Що таке куреш?  Куреш – традиційний вид спорту у тюркських народів, національна боротьба на поясах.

А в 11-Б класі нашої школи  навчається Мехтієв Насімі, який є дворазовим чемпіоном України з курешу. І це не дивно. Тому що він має лідерські здібності, амбіційний, завжди бере активну участь в житті класу і  школи. Жоден класний захід не відбувається без Насімі. 

Тож бажаємо йому нових досягнень і нових перемог!

Артем Нікулін, учень 4-Д класу, знайшов себе у такому захопливому виді спорту, як хокей з шайбою. Артем обрав його тому, що хокей робить хлопців сильними, рішучими, сміливими, справжніми чоловіками! Майже два з половиною роки Артем захищає кольори київського спортивного клубу "Атек" як центральний нападник.  Його команда вийшла до фінальної частини чемпіонату Української молодіжної хокейної ліги та бореться за перемогу серед кращих команд України. 

Орловська Дар’я, учениця 8-Г класу, має багато цікавих захоплень. Дар’я стала переможницею конкурсу акваріумістів із створення дизайну в акваріумі.  А ще Дар'я - вправний юнга. Вона посіла ІІ місце  у традиційній XXV вітрильній регаті "Юнга+капітан -2020", яку щороку наприкінці серпня  організовує Київський  міський крейсерський яхт-клуб.

Дар'я - талановита художниця, володарка диплому переможця Всеукраїнського художнього фестивалю "МАЛЮЙ.UA". Її картина "Душа" представлена на художній виставці в рамках Днів молодих українських талантів у Чорногорії. Мета виставки - познайомити чорногорців з творчістю українських дітей та сприяти розвитку культурної дипломатії між Україною та Чорногорією.

Покотило Тіна, учениця 8-В класу,  займається хортингом з 2016 року. Вона не уявляє свого життя без тренувань. І вже у перший рік занять взяла участь у змаганнях, на яких посіла 2 місце. Тіна – активний учасник багатьох чемпіонатів, на яких завжди посідала призові місця:

• Всеукраїнські змагання «Кубок Львова»: 1 місце - сутичка, 2 місце -  двобій;
• Відкритий турнір з хортингу «Kyiv open – 2019»: 1 місце – сутичка;
• Чемпіонат України (08-10.03.2019 р.): 1 місце – сутичка;
• Чемпіонат  «ММА Кортез» - 3 місце;
• Чемпіонат ММА Україна - 2 місце.

В арсеналі Тіни  налічується 16 медалей і 5 кубків.

Поліна Горобець – учениця 8-Б класу, весела і творча дівчинка.

Також Поліна володіє унікальними вокальними даними і є лауреатом   І премії  Міжнародного  музичного конкурсу «Ямаха  запрошує» у 2019 році з академічного вокалу, лауреатом  ІІІ премії Міжнародного фестивалю мистецтва "21 століття" The international Festival and competition "21-st sentry Art" у 2019 р.

Слесаренко Валерія, учениця 8-В класу, з дитинства зростала творчою дитиною і виявляла зацікавленість різними видами мистецтва. Тож вже у 8 років стала лауреатом міжнародного конкурсу по класу фортепіано. Любить співати, кожен рік бере участь у фестивалях та конкурсах по класу вокалу та фортепіано. Має 15 дипломів (за І та ІІ місця), 5 кубків і 5 медалей.

А у вільний час дуже полюбляє малювати гуашшю, олійними фарбами, захоплюється петриківським розписом, розмальовує футболки, сумки. Все почалося з першої картини – «Кульбабки», і зараз у доробку Валерії - 12 полотен на різну тематику. Але Валерія не збирається зупинятися на досягнутому і продовжує вивчати різні стилі і техніки у живописі, тож незабаром, сподіваємося, з’являться нові витвори мистецтва юної художниці.

Також Валерія відвідує хореографічну школу та театральний гурток. Виконала головну роль Оксани у мюзиклі «Вечори на хуторі біля Диканьки». А влітку запрошена на фестиваль до Грузії.

Не бійтеся поглиблювати свої знання, відкривати нові горизонти та досягати мети! І розкривати свої таланти!

Захопленням Укаженка Захара, учня 5-В класу, є футбол.  Спортом він почав займатися з 4-х років.  Грає Захар у дружній команді у футбольному клубі «Red Dragons». Команда Захара завоювала багато призових місць:  Junior football fest-2018 - 1 місце;  Junior football fest-2019 - 1 місце;  Дитяча ліга чемпіонів -1 місце.

Павло Чумаков, учень 4-Д класу, займається тхеквондо у спортивному клубі "TKD Podil". Має помаранчевий пасок. А нещодавно виборов перше місце у змаганнях клубу у ваговій категорії 24 кг.

Шейдаєв Вусал, учень 9-А класу, впродовж 4 років займається кікбоксингом. За цей час брав участь у Всеукраїнських і міських змаганнях, у яких завойовував призові місця.

Вусал - п’ятикратний чемпіон України і трикратний чемпіон Києва з кікбоксингу у ваговій категорії 30-35 кг.